Дистанційне навчання для дітей з порушеннями зору
Дистанційне навчання дозволяє здобуття освіти дітьми з порушеннями зору на рівні з однолітками. Система навчання й виховання незрячих учнів є невід’ємною складовою загальноосвітнього процесу й вимагає врахування вікових особливостей, психофізичних можливостей дітей і функціональних показників порушень зору.
Загальні потреби:
1) отримання спеціальної допомоги;
2) психологічний супровід, спрямований на встановлення взаємодії сім’ї та освітнього закладу;
3) використання спеціальних засобів навчання (у тому числі й спеціалізованих комп’ютерних технологій), що забезпечують реалізацію «обхідних» шляхів навчання;
4) особлива просторова й часова організація освітнього середовища;
5) максимальне розширення освітнього простору за рахунок поширення соціальних контактів із соціумом.
Дистанційне навчання для дітей із порушеннями зору має переваги: можна скласти індивідуальний освітній маршрут, який регулюватиме обсяг і якість навчального матеріалу, способи його подачі, темп занять, часові рамки.
Дистанційне навчання для учнів із порушеннями зору:
- передбачає створення та дотримання офтальмо-педагогічних вимог.
- В основі розробки спеціальних прийомів і способів дистанційного навчання мають бути дані про зорові й тактильні можливості учнів. Наприклад, за порушень поля зору, що позначається на цілісності сприйняття об’єкта, інформація вимагає розмежування на окремі частини та вузли. Великі та складні таблиці, графіки, схеми, які поділені на окремі елементи, дозволяють давати інформацію поетапно, зі словесними коментарями.
- Відеоуроки потребують детальних тифлокоментарів, збільшення часу на опрацювання матеріалу (у 2-3 рази) та обов’язкове використання тактильних засобів. Наприклад, урок географії – робота з тактильними картами або глобусом; урок математики – робота з тактильними приладами (лінійками, транспортирами), системою координат.
- Передбачає використання тифлотехнічних засобів навчання. Наприклад, плеєр з голосовим меню для записів матеріалу, що надається для подальшого самостійного опрацювання; програмове забезпечення (програми екранного доступу) для роботи з великим обсягом друкованого матеріалу.
- Учнів із порушеннями зору важливо забезпечити відеоматеріалами зі збільшенням зображень, дотриманням режиму контрастності; збільшенням часу на розгляд (мінімум у 2 рази). Важливим є розмір монітора ПК. Якщо телеекран або монітор невеликих розмірів, перегляд ускладнюється через дрібні деталі. Якщо монітор занадто великий, перегляд теж ускладнюється, але вже через те, що дитина з порушеннями зору (особливо нижче 0,05%) бачить текст чи зображення частково фрагментарно. Потрібно враховувати дотримання режиму зорових навантажень під час роботи з відеоматеріалами, комп’ютером або телевізором. За такої гостроти зору, як 0,05% і нижче, відстань між очима та монітором буде значно меншою, ніж 30 см – це негативно впливатиме на зір дитини та якість опрацювання матеріалу. Тому учня необхідно забезпечити збільшеними наочними посібниками, слід застосовувати програми екранного збільшення, певні тифлотехнічні засоби.
- Підготовка відеоуроків для дистанційного навчання учнів із порушеннями зору вимагає індивідуального підходу з урахуванням зорових функцій та особливостей зорового сприймання кожного з них. Обов’язковим є дотримання режиму зорових навантажень. Дитині важливо уважно розглянути об’єкт вивчення – це дозволяє краще зрозуміти досліджуваний матеріал, підвищити мотивацію до навчання й розвинути пізнавальний інтерес. Незрячі діти не мають можливості бачити
реальні природні об’єкти, тому до уроків потрібно підготувати ілюстративні матеріали досліджуваних об’єктів за допомогою тифлопринтера. Аудіоролики, флеш-анімації можна взяти з ліцензійних освітніх інтернетресурсів.
Пристрої, які допоможуть у дистанційному навчанні дітям із порушеннями зору:
1. Підставки для книжок, що зменшують постуральну втому, наближаючи предмет до очей читача. Якщо спеціальна підставка на даний момент не доступна, можна зробити імпровізовану, підклавши стопку інших книжок під книгу, яку потрібно прочитати.
2. Фломастери/маркери чорного кольору з різною шириною кінчика, за допомогою яких можна писати або чітко малювати. Використання маркерів різних кольорів часто допомагає учневі виділяти розділи у своїх записах для полегшення перегляду.
3. Ацетатна плівка. Краще використовувати жовту плівку, хоча бувають й інші кольори. Ацетатна плівка, поміщена поверх надрукованої сторінки, затемнює друк, а також підсилює контраст шрифту, надрукованого на папері.
4. Лампи зі змінною інтенсивністю світла можуть забезпечити додаткове або матове освітлення, яке може знадобитися дитині з порушеннями зору.
5. Книги зі збільшеним шрифтом. Учні з ООП, які раніше використовували книги зі збільшеним шрифтом, зараз вчаться використовувати оптичні пристрої. Ідеться про учнів, які ще не вміють читати звичайний шрифт на близькій відстані за допомогою оптичного пристрою. Якість і гарнітура друку шрифту так само важливі для чіткості, як і його розмір. Інтервал між буквами і рядками також відіграє важливу роль.
6. Спеціальні зошити з лініями. Це зошити для дітей, яким важко розрізняти лінії на звичайному папері, із жирними лініями різних форматів, закладки для сторінок і віконця для читання. Ці допоміжні матеріали можуть бути особливо корисні для дітей, яким важко зосередитися на слові або відстежити друковану лінію.
7. Сонцезахисні та інші щитки. Дітям, які чутливі до світла (мають світлобоязнь), може знадобитися частковий захист від яскравого світла навколо них.
8. Вимірювальні інструменти. Оскільки стандартні лінійки можуть бути важкі для зорового сприйняття, деяким учням із порушеннями зору, можна використовувати лінійку з великими поділками.
Для ефективної організації дистанційного навчання незрячих дітей і дітей із порушеннями зору необхідно застосовувати додаткові спеціальні апаратні й програмні засоби, які дозволяють забезпечити незрячому користувачеві можливість працювати зі звичайним персональним комп’ютером і програмами загального призначення: текстові редактори, Інтернет-браузери.
Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями зору:
- адаптація змісту навчання залежно від способу сприймання (збільшення шрифту та контрастності, схематизація зображень, використання шрифту Брайля, освітлення тощо);
- зменшення часу зорового навантаження, заміна візуальної інформації тактильною та аудіоінформацією;
- використання альтернативного зорового сприймання (дотикове обстеження, слухове сприймання тощо);
- додаткове стимулювання активності та самостійності учня;
- під час пояснення навчального матеріалу необхідно максимально використовувати приклади реального життя та конкретний матеріал, які допоможуть встановити зв’язки між абстрактними поняттями й досвідом дитини;
- формувати уявлення, використовуючи реалістичні зображення, реальні моделі, схеми, таблиці;
- орієнтувати дитину на пошук додаткової інформації про незрозумілі, нові об’єкти;
- плануючи виклад навчального матеріалу, потрібно передбачити, який практичний матеріал може знадобитися дитині під час виконання завдань;
- може потребувати додаткового пояснення перед початком виконання завдання;
- виклад нового матеріалу слід узгоджувати з наявним досвідом і знаннями дитини;
- тексти для читання, великі за обсягом, дитині може прочитати дорослий чи дати його в аудіозаписі, дозволяючи пропустити частину тексту, якщо це не вплине на його розуміння та виконання завдань;
- розвивати загальну та дрібну моторику шляхом виконання вправ на розвиток координації, рівноваги, витривалості. Слід пам’ятати, що дитині з порушеннями зору недостатньо продемонструвати виконання вправи чи надати словесну інструкцію, необхідно виконати рух разом з нею, безпосередньо керуючи рухами тіла чи рук;
- для певних завдань, пов’язаних із читанням, записуванням, потрібно давати більше часу для їх виконання;
- для позначення текстів для читання варто використовувати кольорові помітки, обводити текст контуром;
- збільшувати контрастність (жирність) друкованої інформації, міжрядковий інтервал. Чорно-білий або чорно-жовтий контраст забезпечують найкраще зорове сприймання. Добре сприймаються дітьми насичений синій, зелений або фіолетовий колір на світло-жовтому фоні, варто уникати червоного кольору (при певних порушеннях зору він не сприймається);
- копії друкованих матеріалів мають бути максимально чіткими;
- краще виконувати записи темною чорною ручкою (маркером) замість синьої, у жодному разі не олівцем.
Дистанційне навчання для дітей з порушеннями слуху
Організовуючи навчання за дистанційною формою для дітей цієї категорії, варто пам’ятати, що вони сприймають світ очима, і все навантаження припадає на зоровий аналізатор. Не менш важливим фактом є і те, що природньою рідною мовою осіб з порушеннями слуху є жестова мова. І від того, у якій мірі володіє нею педагог, який організовує освітній процес дистанційно, багато в чому залежить і результат.
При організації дистанційного навчання варто враховувати низький рівень володіння дітьми з порушеннями слуху словесною мовою. Для цього, необхідно:
1) добирати відповідне словникове оформлення, пояснення вчителя записується на дошці, представлене на слайді таким чином, щоб відсоток ймовірно незнайомих слів для цих дітей становив не більше 10% від загального словникового матеріалу для гуманітарних навчальних дисциплін з літератури й суспільствознавчих предметів, та до 4% для математики, фізики, хімії тощо (з огляду на специфіку термінів, що притаманні різним дисциплінам). Основу лексикону мають складні слова, які дитина часто зустрічає у своєму житті й освітній діяльності.
2) Для вирішення цієї проблеми можна залучити вчителів із досвідом викладання відповідних предметів для дітей даної категорії, а також залучити групи учнів з порушеннями слуху відповідних класів: їм пропонується текстовий матеріал, який підготовлений для дистанційного уроку (при чому весь, як той, що подається лише в писемній формі, так і який озвучується), і в цьому тексті мають позначатися ті слова, які для дітей є незнайомими, чи в значенні яких вони можуть сумніватися.
3) Контролювати граматичне оформлення пояснень вчителя, зокрема, більше використовувати прості речення; складнопідрядні й складносурядні речення краще розбивати на окремі речення; менше використовувати конструкції з переносним значенням (це стосується вивчення немовних предметів).
4) Контролювати зміст повідомлень, що подаються, зокрема, менше відволікатися на сторонні теми, «запитання з зали», чи ліричні відступи, або музичні, віршовані вставки (використовується лише, якщо належить до матеріалу, що стосується теми уроку).
На допомогу вчителеві приходять збережені можливості дітей з порушеннями слуху, а саме – зір, а коректніше сказати, зорове сприймання освітньої інформації. Саме здатність до зорового сприймання інформації є можливістю для розвитку дитини, її сильною стороною.
У цих умовах суттєво зростає роль наочності, яка використовується для пояснення освітнього матеріалу, тому необхідно використовувати менше тексту, а більше наочності. В якості наочності можна застосовувати малюнки або їх серії, у нагоді стануть таблиці, схеми, ментальні карти, уривки з документальних, науково-популярних фільмів, передач, демонстрування дії тих явищ, про які йде мова. Тобто, якщо на уроці з фізики йдеться про силу виштовхування тіла з рідини, то потрібно не на дошці малювати уявну ємність, а краще поставити на стіл реальну ємність з водою і кинути туди предмет, що має потрібні фізичні властивості.
Обсяг наочності, який використовується при навчанні дітей без порушень слуху традиційно значно менший, аніж це потрібно для дітей з порушеннями слуху. Саме тому класичні уроки онлайн потребують додаткового опрацювання відео для збільшення обсягу наочності та включення фрагментів, що додатково вже знято.
Відтак, готовий матеріал по темі уроку потребує окремої роботи для добору навчального матеріалу. Причому, не лише того, який стосується безпосередньої теми уроку, а й який згадується в процесі уроку. Наприклад, якщо при вивченні теми з хімії згадується таблиця Менделєєва, то, коли про неї йдеться, на відео варто подати зображення цієї таблиці, причому таким чином, як ця таблиця виглядає у приміщенні класу, тобто, щоб це зображення викликало у дитини відчуття знайомого.
Однак, в умовах дистанційного навчання, однією наочністю не обійтися. Не все можна зобразити. І в цьому контексті значний навчальний потенціал для дітей з порушеннями слуху має українська жестова мова. Принаймні, це стосується жестомовних учнів, тобто тих, які володіють жестовою мовою в обсязі, що притаманний для володіння рідною мовою для певного віку.
При дистанційному навчанні жестомовних дітей з порушеннями слуху найкращим варіантом буде саме навчання українською жестовою мовою, а не навчання через переклад; створення відеоуроків вчителями-носіями жестової мови. Основні вимоги до таких вчителів: високий рівень володіння жестовою мовою + досконале знання свого предмету + володіння методикою навчання дітей з порушеннями слуху + володіння методикою викладання відповідного предмету.
Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями слуху:
- мотивувати дитину до освітньої діяльності за допомогою ситуації успіху, з опорою на досвід та інтереси дитини;
- надавати роз’яснення абстрактними поняттями, пов’язувати їх з досвідом дитини;
- заохочувати незалежність та самостійність дитини;
- зважати на миттєвість сприймання значно меншої кількості інформації, порівняно з однолітками без порушень слуху (як на слуховій, так і на зоровій основі);
- чергувати навантаження на слуховий та зоровий аналізатор для зменшення втомлюваності й відволікання;
- надавати час для закінчення однієї навчальної дії й переходу до іншої; ü надавати час для запам’ятовування та уточнення освітнього матеріалу;
- використовувати наочність, зокрема фільми та відео із субтитрами;
- використовувати покрокові або візуальні інструкції на підкріплення усного мовлення;
- адаптувати/модифікувати процес та результат діяльності відповідно до освітніх потреб дитини;
- використовувати альбоми та таблиці для розвитку мовлення, картки з ілюстраціями словесною та жестовою мовами, дидактичні ігри (малюнки для складання задач, набір текстів тощо).
Педагогам, які працюють з даною категорією дітей з особливими освітніми потребами необхідно:
• знати стан слуху дитини: яке вухо сприймає (чує) краще; на якій відстані від вуха дитина сприймає мову нормальної гучності без звукопідсилення та з налаштованим індивідуальним слуховим апаратом/кохлеарним імплантом. Спільно з корекційним педагогом, необхідно батьками узгодити вимоги до дитини, організації та умови проведення онлайн-уроків/занять за можливостями родин (відстань, на якій повинен розташовуватись ПК, планшет, телефон, робоче місце дитини тощо).
• Під час проведення дистанційного навчання педагог по відношенню до дитини з порушеннями слуху повинен розташовуватись так, щоб вона бачила його жести та обличчя, пам’ятаючи, що такі учні добре «зчитують з губ» та потребують жестової підтримки. Перед тим, як розпочати онлайн-урок/заняття необхідно переконатися, що учень уважно дивиться на педагога, слухає й готовий сприймати навчальний матеріал. Пам’ятати, що ні в якому разі не можна говорити, повернувшись до учня спиною, прикривати обличчя руками, важливо, щоб він бачив усі рухи та жести педагога: артикуляцію (губна помада може зробити губи виразнішими), міміку (вираз) обличчя, мову тіла, жести. Говорити достатньо гучно (але не занадто – це спотворює слова), чітко, рівно, у нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію губ. Слід пам’ятати, що гучний голос (звук) викликає больові відчуття в дітей з порушеннями слуху, тому в жодному разі не можна кричати!!!
• Зважаючи на те, що в дітей з порушеннями слуху спостерігаються проблеми зі сприйманням, розумінням значення деяких слів і фраз, під час пояснення матеріалу, необхідно використовувати загальновживані слова та висловлювання, доступні та зрозумілі для дитини. За потреби повторювати й перефразовувати їх або демонструвати педагогу дитині, чого він від неї вимагає. Час від часу переконуватися, що учень розуміє, запитуючи його про це. Якщо дитина не зрозуміла й просить щось повторити, учителю потрібно спробувати перефразувати/адаптувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення так, щоб учень зрозумів.
• Під час проведення онлайн-уроків/занять потрібно використовувати візуальний контент (презентації, анімації, опорні схеми, таблички, таблиці, текст тощо).
• Мовленнєвий матеріал повинен бути підібраний з урахуванням особливостей сприймання та закріпленням понять і слів; менше складних слів, а більш ілюстрацій та наочності. Стежити за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям опорних схем, таблиць, тексту, малюнків тощо. Надаючи будь-який текст, переконатися, чи всі слова в тексті зрозумілі. За можливості адаптувати/спростити текст. Вкрай важливо ініціювати мовленнєве спілкування дитини з порушеннями слуху. Не можна перебивати її, а потрібно надати достатньо часу для обміркування та можливість висловити дитині власну думку.
Дистанційне навчання для дітей з мовленнєвими порушеннями
Організовуючи реалізацію освітньої програми для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) в дистанційній формі педагогам слід враховувати особливості звукової й смислової сторони мовлення учнів, які в подальшому без систематичної й послідовної роботи перешкоджають повноцінному оволодінню мовленнєвою діяльністю.
1. По-перше, діти з ТПМ відчувають значні труднощі при сприйнятті на слух близьких звуків, визначенні їх акустичної й артикуляційної подібності та відмінності, не враховують смислового значення цих звуків у словах. Труднощі у виробленні звукової диференціації найчастіше проявляються або в заміні одного звуку іншим, або в змішанні звуків. Заміни й змішання звуків спостерігаються всередині певних фонетичних груп. Усе це ускладнює формування стійких уявлень про звуковий склад слова.
2. У дітей з ТПМ спостерігається несформованість лексичних засобів і граматичного ладу мови: бідність словникового запасу, неправомірне розширення або звуження значень слів, помилки у вживанні слів, відсутність складних синтаксичних конструкцій, наявність аграматизмів у мовленні. Також мають бути враховані труднощі учнів у висловлюванні власної діяльності.
Перераховані особливості дітей з ТПМ повинні бути враховані при реалізації освітньої програми із застосуванням дистанційних технологій. У зв’язку з цим при організації освітнього процесу за дистанційною формою необхідно забезпечити ретельний відбір навчального матеріалу з урахуванням особливостей мовного розвитку дітей – стан фонетико-фонематичних процесів, лексикограматична сторона мовлення, вміння використовувати свої мовні засоби в процесі комунікації. Важливо, щоб пропоновані дітям завдання враховували їх актуальний рівень мовного розвитку й перебували в зоні найближчого розвитку. Дистанційний урок складний як для учнів з ТПМ, так і для самих педагогів. Накладення голосів і шуму в процесі синхронного говоріння перешкоджають точному розпізнаванню мови в цілому й інструкцій педагогів зокрема, що створює передумови для неточного розуміння, помилок і підвищеної стомлюваності дітей. Для частини дітей участь у груповому дистанційному уроці може бути можливою тільки в присутності батьків. Педагогу необхідно залучати дитину до комунікації за допомогою жесту («помахай класу»), наслідування («помахай руками з нами разом, зроби, як ми») й іншим, доступним дитині формам комунікації.
При організації навчання за дистанційною формою слід враховувати знижену пізнавальну активність дітей. Для подолання цих порушень рекомендується:
- забезпечити можливість повторного відтворення відеоуроків у зручний час для кращого розуміння навчального матеріалу.
- При роз’ясненні завдання педагогу слід контролювати власне мовлення, звертаючи увагу на вживану лексику й граматичне оформлення, говорити чітко, виразно промовляючи кожне слово, фразу, будувати прості фрази, не перевантажуючи інструкцію складними словами, вступними фразами, абстрактними поясненнями. Педагогу необхідно підкріплювати мовленнєням кожну дію, яку він демонструє дитині, уточнювати значення слів, незрозумілих дитині або тих, значення яких зрозуміло їй не повністю.
- Навчальний матеріал слід подавати невеликими дозами й ускладнювати поступово, використовуючи багаторазове, поетапне повторення, часте звернення до знань, отриманих раніше. Подача інформації для учнів з ТПМ повинна супроводжуватися питаннями до них, що викликають дітей на діалог, на коментування того, що відбувається. Також слід враховувати особливості словникового запасу учнів з ТПМ: труднощі у виділенні незнайомого слова, виявленні його лексичного значення з контексту; нестійкість вербальної пам’яті, що призводить до швидкого забування досліджуваного словника, особливо термінологічного. Тому на кожному уроці, якщо буде вивчатися нова тема, необхідно проводити словникову роботу з метою формування орієнтовної основи перед вивченням нового матеріалу. Необхідно, щоб список термінів відповідно до предмета, що викладається, знаходився у візуальному доступі для учня. Крім окремих слів і термінів у словникову роботу можуть бути включені фразеологізми, що незрозумілі дітям з недорозвиненням мовлення. Розуміння навчального матеріалу має перебувати під постійним контролем учителя. У процесі читання тексту підручника або будь-якого науково-навчального тексту учням необхідно задавати питання: «Як це можна сказати по-іншому?», «Розкажи своїми словами, про що ти зараз прочитав?», «Як ти зрозумів, про що тут написано?».
- Особлива увага повинна приділятися домашньому завданню. Переважно задавати завдання творчого характеру, а не суцільне перечитування, переписування й переказування великих текстів. Такі домашні завдання важко перевірити в умовах дистанційного навчання. Увага дітей залучається до ключових моментів викладеного в книзі матеріалу, наприклад, пропонується відшукати в тексті відповіді на поставлені вчителем питання, виділити найбільш важливі думки, вибрати речення, які можуть служити планом майбутньої відповіді.
- Необхідно проводити планові перевірочні та контрольні роботи, диктанти. Перевірочні та контрольні роботи можуть проводитися в присутності батьків. Вони можуть брати участь у перевірці робіт за шаблоном. Обговорення проблем і помилок корисно проводити в присутності батьків (по можливості). Це дозволяє включити їх більш активно в освітній процес.
При роботі з учнями з дислексією й дисграфією необхідно, з одного боку, обмежити обсяг їх роботи з письмовим (друкованим) текстом, з іншого – вимагати від них дотримання правильного читання й грамотного письма.
Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями мовлення:
- важлива особливість розвитку мовлення дитини полягає в тому, що воно є складовою когнітивної сфери. Саме тому педагогу необхідно приділяти увагу формуванню вміння дитини сприймати, зосереджувати увагу, запам’ятовувати й контролювати себе.
- Уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла.
- Перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини: наприклад, вона ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки в передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення, тоді завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам.
- Визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання).
- Передбачити необхідні «опори» (картинки, додатковий друкований матеріал, алгоритм виконання завдань, (прямі, опосередковані, навідні запитання).
- Скорочувати текст для читання; використовувати простіший або альтернативний текст; адаптовані навчальні тексти, надруковані великим шрифтом. - Навчальні завдання мають бути короткими, зрозумілими за змістом.
Дистанційне навчання для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
Педагогам, які працюють з даною категорією дітей з особливими освітніми потребами необхідно:
1. На заняттях дотримуватися рухового режиму: фіксація в спеціальному стільці, що утримує вертикальне положення дитини сидячи або стоячи; застосування обтяжувачів для дітей з гіперкінезами, що ускладнюють захоплення предмета (ручки, книги) або іншу навчальну діяльність (наприклад, читання, тому що гіперкінези заважають фіксації погляду й простежуванню рядка); обов’язкова перерва в занятті на фізкультхвилинку (розминку).
2. Бажано включати вправу на просторову й тимчасову орієнтацію (наприклад, покласти ручку праворуч від зошита; знайти сьогоднішню дату на календарі та ін.).
3. Для дітей з посиленою слинотечею (салівацією) потрібна контролююча допомога з боку вчителя з нагадуванням проковтнути слину для формування в дитини стійкої звички – контролю за слинотечею.
4. Необхідно звертати увагу на стан емоційно-вольової сфери учня й враховувати його під час занять (дітям із церебральним паралічем властива підвищена тривожність, вразливість, образливість; наприклад, гіперкінези й спастика можуть посилюватися від гучного голосу, різкого звуку й навіть при спробі у виконанні завдання).
5. Для дітей, які мають важкі порушення моторики рук (практично завжди вони пов’язані з важким порушенням мови), необхідний індивідуальний підбір, заданий у тестовій формі, що дозволяє дитині не давати розгорнутої мовної відповіді.
6. На занятті потрібен особливий мовний режим: чітка, розбірлива мова без різкого підвищення голосу, необхідне число повторень, підкреслене артикулювання. Безумовно, для організації систем дистанційного навчання дітей з обмеженими можливостями здоров’я необхідно також враховувати специфіку психолого-педагогічного чинника спілкування в Мережі як особливого виду комунікації. Дане явище обумовлено особливостями динамічного розвитку сучасного інформаційного середовища, що звичайно ж впливає на особистісний розвиток дітей.
Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
Під час організації освітньої діяльності дітей з порушеннями опорно-рухового апарату важливе значення має створення таких умов, які б дали змогу опановувати знання з опорою на збережені функції організму дитини:
- модифікація змісту навчальних завдань для дитини з особливими освітніми потребами, що полягає в зменшенні обсягу та спрощенні характеру матеріалу, спрощенні складного матеріалу.
- Використання наочності в процесі навчання. Вона має бути конкретною, без абстрактних зображень і деталей, що відволікають від сприймання об’єктів.
- Повторюваність у навчанні. Доцільно використовувати варіативність засобів та методів повторення для запам’ятовування матеріалу.
- Позитивне оцінювання навіть найменших успіхів дитини.
- Чіткий виклад та уточнення навчального завдання, використання розвиваючих ігор.
- Заохочення дитини до опису, уточнення виконання нового завдання.
- Вибір (з боку батьків та дитини) і рекомендації (з боку педагогів) найзручніших засобів для фіксації навчальної інформації (наприклад, аркуші в клітинку краще використати навіть на уроках української мови).
- Передбачення оптимального навантаження письмових робіт з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук.
- Передбачення варіативності письмових робіт – не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою. ü Збільшення часу на виконання письмових завдань.
У разі порушень зорово-просторової координації дитини, варто використовувати наступні прийоми:
• спеціально вказати (різні позначення) рядок і місце, де потрібно починати писати, малювати;
• позначати відстань між рядками чи частинами завдання;
• під час виконання арифметичних дій у стовпчик можна розфарбувати клітинки олівцем, наприклад, сотні – зеленим, десятки – синім, одиниці – червоним;
• використовувати перфокарти;
• під час читання використовувати спеціальні закладки з прорізами для фіксування слова, словосполучення чи речення.
Дистанційне навчання для дітей із затримкою психічного
розвитку
Під час дистанційної роботи з дітьми із ЗПР необхідно
враховувати високу стомлюваність і низьку працездатність, недостатню
сформованість запам’ятовування, просторового сприйняття, логічного мислення й
активної функції уваги; незрілість емоційно-вольової сфери.
Під час дистанційного навчання дітей із ЗПР педагогу необхідно:
- розвивати працездатність;
- розвивати уміння зосереджувати увагу та цілеспрямовано працювати;
- ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення;
- адекватно оцінювати результати;
- доцільно розвивати навчальну мотивацію, бажання вчитися, віру дитини у власні можливості;
- розвивати пізнавальну діяльність;
- добирати завдання за принципом максимальної зрозумілості для дитини;
- під час уроку педагог має контролювати зміни напруження уваги та її спаду; подавати зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний);
- надавати дитині достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь і навичок. Однак слід пам’ятати, що занадто тривале виконання однієї вправи може стомити учня;
- використовувати багаторазові повторення, чіткі одноступінчасті інструкції та алгоритм поетапного виконання дій;
- підвищувати мотивацію навчальної й пізнавальної діяльності шляхом постійної підтримки й стимулювання, у випадку необхідності зменшувати кількість завдань, які даються на самостійне опрацювання;
- під час дистанційного уроку дещо сповільнити темп навчання, зважаючи на знижену психічну витривалість і розумову працездатність учня.
З метою запобігання втомлюваності дитини під час дистанційного освітнього процесу слід:
• змінювати види діяльності, використовувати в процесі викладу матеріалу цікаві факти, приклади, організовувати фізкультхвилинки;
• акцентувати увагу на розвиток спостережливості, формуванні навичок і вмінь, самостійно оволодівати знаннями та користуватись ними;
• виявляти прогалини в знаннях з метою їх поступового заповнення, аби не допустити посилення відставання від інших учнів;
• враховувати труднощі запам’ятовування. У процесі виконання практичних завдань додатково пояснювати навчальний матеріал, надавати можливість виконувати завдання в повільнішому темпі;
• ставити додаткові запитання з метою глибшого розкриття змісту завдання, наводити вже відомі дітям приклади;
• використовувати поетапну інструкцію, додавати письмові інструкції до завдання, формувати вміння планувати свою діяльність, словесно звітувати, поступово підвищувати темп роботи дитини.
Дистанційне навчання для дітей із порушеннями
інтелектуального розвитку
Отже, щоб розпочати дистанційне навчання з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку, необхідно правильно його організувати, тому під час роботи із дітьми, які мають інтелектуальні порушення, необхідно враховувати наступні фактори: пошук завдань, які б максимально стимулювали активність дитини; застосовувати завдання з опорою на зразки; проводити чіткий і доступний інструктаж; працювати, враховуючи труднощі запам’ятовування й порушення працездатності в процесі виконання практичних завдань; додатково пояснювати навчальний матеріал; давати можливість виконувати завдання в повільнішому темпі, зменшувати їхню кількість, надавати додаткові запитання з метою глибшого розкриття змісту завдання; наводити вже відомі їм приклади та аналогії, враховуючи труднощі орієнтування в завданні; використовувати поетапну інструкцію й поетапне узагальнення; поділяти завдання на складові; формувати вміння планувати свою діяльність у процесі його вирішення. Подавати зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторювати та закріплювати вивчений матеріал.
Онлайн-урок необхідно розбити на тимчасові проміжки з перервами, що включають зміну виду діяльності. Для залучення мимовільної уваги рекомендується широке застосування наочних засобів навчання.
Для організації ефективної роботи з учнями з ПІР легкого ступеня в умовах дистанційного навчання необхідно враховувати психологічні особливості даної категорії дітей:
• непередбачуваність реакції на інформацію;
• непосидючість;
• труднощі концентрації уваги або гіперактивність;
• ступінь стомлюваності;
• орієнтацію на наочність при навчанні дітей.
Рекомендований режим уроків та корекційно-розвиткових занять учня в період дистанційного навчання – перша половина дня: поєднання теоретичної домашньої та практичної роботи; друга половина дня: дозвілля; вечір: дозвілля й виконання завдання.
Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери
1. Сприймання: поділ складного матеріалу на частини; збільшення часу для усвідомлення завдання; уповільнення темпу викладу матеріалу; використання наочності, активізація знань дітей з метою використання їх власного досвіду; порівняння сприйнятого зі зразком.
2. Увага: допомога в перевірці правильності виконаних дій; формування навичок самоконтролю; навчання вмінню порівнювати свої роботи зі зразком.
3. Пам’ять: мінімальна кількість нових термінів, понять на одному уроці; поділ матеріалу на частини, його повторення; закріплення вивченого матеріалу з опорою на наочність; емоційна пам’ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам’ятовування.
4. Мислення: зменшення обсягу матеріалу, спрощення інформації для засвоєння; навчання застосовувати знання на практиці; поділ складних тем на частини; поступове формування вміння порівнювати, використовувати план, інструкцію, схеми тощо; формування вмінь виділяти різні аспекти предметів і явищ; учити міркувати вголос про способи та послідовність виконання завдань.
5. Інтелектуальна сфера: урахування індивідуальної працездатності дитини відповідно до її можливостей; урізноманітнення методів і прийомів навчання; створення умов, які стимулюватимуть учнів до навчання й запобігання виникненню втоми.
Таким чином, дистанційне навчання є продуктивною формою освітнього процесу. Використання електронних ресурсів дозволяє педагогам організовувати ефективний освітній простір для дитини з ПІР.
Дистанційне навчання для дітей із розладами
аутистичного спектра
Щоб звикнути до нового середовища, навчитися
спілкуватися з однолітками, реагувати й слідувати вказівкам педагога, дитині з
розладами аутистичного спектра (РАС) потрібно набагато більше часу, ніж дитині
з нормотиповим розвитком.
Особливості організації дистанційного навчання для дитини з розладами аутистичного спектра:
- скласти розклад, але не контролювати дитину, а довіряти їй, адже навчання – сфера її відповідальності;
- облаштувати окремий робочий куточок, де дитина зможе навчатися та виконувати домашнє завдання;
- важливо приділяти час відпочинку після уроків; дитина має на власний розсуд обирати, чим займатися у вільний час;
- не потрібно забувати про фізичні вправи, бо така дитина чудово переймає поведінку інших, тому залучити її до спорту можна власним прикладом;
- обов’язково потрібно проводити вільний час на вулиці та змінювати обстановку, виходити з дому;
- необхідно шукати важливі для дитини стимули та використовувати їх для мотивації навчальної діяльності та корекції поведінки. До уроку треба готуватися ретельно, щоб він був динамічним, цікавим і спрямованим на корекцію пріоритетного напряму. Пояснювати дитині свої дії простими й зрозумілими фразами, бути послідовним. Якщо вона не розмовляє, спробувати побудувати альтернативну систему комунікації – це може бути жестова мова або піктограми (необхідно приєднатися до роботи вчителялогопеда, який має розробити систему роботи для розвитку мовлення та спілкування).
До переваг дистанційного навчання дітей з РАС можна віднести:
• зближення одного з батьків і дитини за рахунок підвищення продуктивності спільного проведення часу;
• після періоду інтенсивної роботи під контролем педагога, батькам згодом буде легше навчати дитину вдома й допомагати їй виконувати домашні завдання;
• прискорення процесу адаптації до домашнього режиму для батьків за умови, що учень зацікавлений в організації навчальної діяльності й в її результаті;
• відсутність необхідності батькам самостійно купувати або виготовляти навчальні матеріали, що підвищує їх мотивацію ініціювати домашні
заняття;
• поступове збільшення частки самостійності дитини, що формує навички самозайнятості;
• можливість займатися в зручному для дитини режимі, що багато в чому знімає проблеми й протиріччя в навчальному та домашньому режимах;
• швидкий перехід від пояснювально-ілюстративного способу навчання до діяльнісного, у якому дитина негайно бачить результат своєї роботи; у неї швидше йде процес засвоєння знань і навичок, а також їх автоматизація, підвищується пізнавальна мотивація, що позитивно позначається на розвитку таких вищих психічних функцій як сприйняття, увага, пам’ять.